Обладнання для прибиральних робіт автомобіля

Прибирально-мийні роботи виконують уручну, механізованим, автомати­зованим або комбінованим способами.

Для ручного прибирання салону автомобілів та автобусів вико­ристовують стаціонарні або переносні пилососи.

Ручне миття здійснюють за допомогою шланга з брандспойтом або мийного пістолета струменем води низького (0,2 .0,4 МПа) чи високого (і .2 МПа) тиску.

Установки для механізованого миття автомобілів залежно від конструкції робочого органа бувають: • струминні; • щіткові; • стру­минно-щіткові.

У струминній установці вода або мийний розчин подається крізь сопло чи форсунки, з'єднані зі шлангами або трубопроводами за допомогою колекторів. Такі установки використовують переважно для миття вантажних автомобілів водою та легкових — мийним розчином.

У щітковій установці за робочі органи правлять циліндричні обертові щітки, до яких підводиться мийний розчин. Такі установки застосовують для миття легкових автомобілів і автобусів.

За допомогою струминно-щіткових установок, до сопел яких подається мийний розчин, миють легкові автомобілі, вантажні, автомобілі-фургони й автобуси.

Автоматичні мийні установки починають працювати в момент наїзду колеса автомобіля на важіль, умонтований у підлогу, або від фотоеле­мента, коли автомобіль перетинає світловий промінь після опускання моне­ти в касовий апарат.

Комбіновані мийні установки складаються з пристрою для стру­минного миття шасі та механізованої щіткової установки для миття зовніш­ніх частин кузова автомобіля. Остання має гідравлічну частину, що призна­чається для подавання мийного розчину, й механічну, яка забезпечує миття автомобіля.

Вода після миття автомобіля збирається в міжколійну канаву, що має уклон у бік приймального трапа, розташованого в центрі. Для очищення стічних вод пости миття обладнують грязевідстійниками та оливопаливовло-влювачами, принцип дії яких грунтується на різниці густин води, механіч­них домішок та нафтопродуктів.

Мийні роботи виконуються на постах миття автомобілів. Ці пости можуть бути обладнані ручними і механізованими установ­ками. На постах з ручним устаткуванням автомобілі миють з водо­провідної мережі брандспойтом або за допомогою мийної установки під тиском 15—20 кгс/см2.

Для зручності доступу до забруднених місць автомобіля пости миття обладнують мийними площадками, канавами, колійними містками або естакадами. Естакади бувають стаціонарні, розбірні
ii  пересувні. У великих автогосподарствах пости миття обладнують спеціальними механізованими мийними машинами: струминними мбо щітковими. Струминні застосовують для миття вантаяших автомобілів повністю і легкових — знизу, щіткові — для миття кузовів легкових автомобілів і автобусів. Перед входом у зону дії щіток кузов автомобіля змочується, а при виході з неї ополіскує­мся водою з душових рамок, дія яких синхронізована магнітними клапанами. Мийні установки обладнують конвейєром, за допомо — іою якого рух автомобілів по посту миття відбувається з певною
ІІІІІИДКІСТЮ.
Мийні установки можуть працювати в переривному режимі на випадок миття окремих автомобілів або в безперервному режимі для миття потоку автомобілів. Вологу з автомобілів після миття обтирають чистими ганчірками або просушують. Поліровану по — ш’рхню кузова легкових автомобілів протирають замшею або фла­нелевою ганчіркою до дзеркального блиску. Просушують авто­мобілі після миття стисненим підігрітим повітрям, яке подається ю поста по трубах і шлангах. У великих автогосподарствах вологу і автомобіля після миття видаляють за допомогою установки для "бдуву. Проте найбільш прогресивне просушування автомобіля ан допомогою інфрачервоних ламп. В автотранспортних господар — ■ івах з великою кількістю легкових автомобілів або автобусів на цих постах установлюють обладнання для полірування кузовів. Прилади для полірування можуть мати пневматичний або елект­ричний привод.
Полірувальний прилад має полірувальний диск, який обертає — 11.ся від пневматичного або електричного двигуна з гнучким в^алом. На полірувальний диск надягається чохол із сукна для поперед­ні.ого полірування або чохол з цигейкової шкіри для остаточного полірування. За допомогою полірувального приладу видаляють п поверхні кузова стару фарбу і зачищають поверхню перед фар­буванням.
Щоб надати пофарбованій поверхні кузова більшого блисну і захистити її від дії сонячного проміння і опадів при поліруватіїї застосовують полірувальну воду № 1, воскову полірувальна пасту № 2, полірувальну пасту № 290 або полірувальну паств № 6/7 для синтетичних емалей. Ці сполуки складаються із суміші тонких абразивів, масел, воску, господарського мила, води і роя чинника. Абразиви шліфують і полірують покриття, віск заптоиі нюєпори і мікроскопічні нерівності покриття, а розчинник випоч дить жирові плями і забруднення, які не можна видалити лише теплою водою. Полірувальну суміш наносять на добре ви­миту і насухо протерту поверхню кузова автомобіля, який уетаї новлюють так, щоб на пофарбовану поверхню не попадав пил і сої нячні промені. Кузов полірують невеликими ділянками, бо поли рувальна паста швидко засихає і погано піддається розтиранню. Полірувальну воду № 1 і воскову полірувальну пасту № 2 слц застосовувати раз у місяць, а полірувальну пасту № 290 не більша як два рази на рік, бо ця паста частково знімає шар фарби.